TarnawatkaTarnawatka CommuneGemeinde TarnawatkaГміна Тарнаватка

Urząd Gminy Tarnawatka
ul. Lubelska 39
22-604 Tarnawatka
tel. 0-84 662-47-24, 662-47-10
e-mail: gmina@tarnawatka.pl
www: http://www.tarnawatka.pl/

Gmina usytuowana jest na obszarze Roztocza Środkowego i Grzędy Sokalskiej; ich granicę wyznacza dział wodny pomiędzy zlewiskiem Wieprza i Bugu. Wieprz – najważniejsza samodzielna rzeka Lubelszczyzny – bierze tu początek, wypływając z Jeziora Wieprzowego.

Gmina wyróżnia się atrakcyjnym krajobrazem wyżynnym z dużymi deniwelacjami np. k. wsi Antoniówka teren wznosi się do wysokości 340 m. n.p.m., opadajac ku stawom w dolinie Wieprza aż o 75 m.

„Użytek ekologiczny „Stawy w Tarnawatce” jest ostoją fauny wodno-błotnej. Obejmuje on obszar ok. 500 ha, w tym ok. 150 ha lustra wody. Według ostatnich badań ornitologicznych występuje tu ponad. 220 gat. ptactwa wodnego i błotnego.” Turystyczne i przyrodnicze walory gminy podnoszą również obszary leśne o zróżnicowanych siedliskach – lasy Kunasza, Glinianki, Dębowa oraz Las Tarnawacki, w którym znajduje się rezerwat „Skrzypny Ostrów_ o pow. 1,72 ha. Rosną w nim pomnikowe okazy modrzewia polskiego, tworząc jedyne tak duże skupisko tych drzew we wschodniej Polsce. Przez rezerwat wiedzie zielony „Szlak Historyczny” z Tomaszowa Lub. do Turkowic przez Wieprzów Tarnawacki i Hutę Tarnawacką.

Pierwszy raz nazwa Tarnawatka ukazała się w 1531 r. gdy należała do starostwa bełskiego. Po 1880 r. wieś była własnością Dzieduszyckich a od pocz. XX w. – Tyszkiewiczów. Istniejący tu kościół parafialny został przebudowany w 1920 r. z cerkwi prawosławnej, wystawionej w 1890 r. Rozległy zespół dworski składa się z drewnianego dworu z 1874 r., oficyny z 1890 r., domu administratora z 1929 r. kilku budynków folwarcznych oraz parku.

Tarnawatka pełni rolę lokalnego ośrodka administracyjno – usługowego oraz węzła drogowego przy ważnej trasie krajowej nr 17 z Lublina do przejścia granicznego w Hrebennem.

Bardzo ciekawy i zabytkowy układ przestrzenny z 1548 r. posiada wieś Pańków, leżąca z dala od ważniejszych tras komunikacyjnych. Ma ona kształt owalny ze stawem pośrodku.

W Niemirówku zachowały się zabytkowe zagrody oraz drewniane domy z XIX i XX w., a także pozostałości zespołu dworskiego i parku z tego samego okresu. W odl. 700 m. od wsi , na łąkach w dolinie Wieprza, znajduje się stanowisko archeologiczne zwane „zamczyskiem_, w postaci średniowiecznego grodziska, cmentarzyska szkieletowego oraz śladów zamku, który wzniósł, wg. tradycji, Kazimierz Wielki.

Najciekawszym zabytkiem Wieprzowa jest kaplica pw. św. Józefa, którą postawiono w 1956 r. w miejscu d. cerkwi, z cennym wyposażeniem wnętrza.

Urząd Gminy Tarnawatka

ul. Lubelska 39

22-604 Tarnawatka

tel. 0-84 662-47-24, 662-47-10

e-mail: gmina@tarnawatka.pl

www: http://www.tarnawatka.pl/

This commune is located in the Central Glen (Roztocze Środkowe) and Grzęda Sokalska; the border is marked by a strip of water dividing the catchment areas of River Wieprz and River Bug. Wieprz is the most important independent river in the Lublin area – and it is here, at Lake Wieprzowe, that has its source.

This commune has a particularly attractive upland landscape with considerable changes of level, as e.g. in the case of the village Antoniówka where the terrain reaches up to 340 metres above sea level and then plunges to a level of 75 metres towards some ponds in the Wieprz Valley.

In ecological terms the „Ponds of Tarnawatka” offer shelter to water and marsh fauna. The location covers an area of about 500 hectares, including about 150 hectares of water surface. Recent ornithological research indicates the presence of more than 220 species of water and marsh fowl. The commune may boast beautiful natural surroundings, which enhance tourism. The location contains a variety of wooded areas: the woods of Kunasz, Glinianka, Dębowa and Tarnawacki Forest, which contains the „Skrzypny Ostrów” reserve (with a surface area of 1.72 hectares). The reserve contains monumental specimens of the Polish larch, the largest such concentration of trees in eastern Poland. A „Historical Route” runs through the reserve. It leads from Tomaszów Lubelski to Turkowice through Wieprzów Tarnawacki and Huta Tarnawacka.

The name Tarnawatka first appeared in 1531 when it belonged to the minor district of Bełżec. In 1880 the village became the property of the Dzieduszycki family and from the early 20th century it was taken over by the Tyszkiewicz’s. The presently existing parish church was changed in 1920 from the Orthodox church, which had been built in 1890. The expansive manor house complex comprises a wooden manner (1874), an outbuilding (1890), the administrator’s building (1929), a number of farm buildings and a park.

Tarnawatka is the local administration and services centre and a road junction of the important national route 17 from Lublin to the border crossing at Hrebenne.

The village of Pańków contains a very interesting and monumental architectural spatial design setting, dating back to 1548. The village is located at a distance from the main communication routes. It is oval shaped and has a pond in the middle.

Niemirówek still contains some monumental enclosures and wooden houses dating back to the 19th and 20th centuries. There are also the remnants of a manor and park complex dating back to the same period. At a distance of 700 metres from the village – in the meadows of Wieprz Valley – there is an archaeological post referred to as the „stately castle”. This is a medieval settlement, containing a skeleton cemetery and traces of the castle, which according to tradition was built by King Casimir the Great.

The most interesting monument of Wieprzów is the Chapel of St Joseph, which was built in 1956 in the place of a former Orthodox church and which contains valuable interior design.

Urząd Gminy Tarnawatka

ul. Lubelska 39

22-604 Tarnawatka

tel. 0-84 662-47-24, 662-47-10

e-mail: gmina@tarnawatka.pl

www: http://www.tarnawatka.pl/

Die Gemeinde liegt auf dem Gebiet der Landstriche Roztocze Środkowe und Grzęda Sokalska; ihre Grenze bestimmt die Wasserscheide zwischen den Einzugsgebieten von Wieprz und Bug. Wieprz – der wichtigste eigenständige Fluss der Region Lublin – hat hier seinen Anfang. Er ist der Abfluss des Sees Jezioro Wieprzowe.

Die Gemeinde zeichnet sich durch attraktive Hochlandschaften mit großen Denivellements z. B. beim Dorf Antoniówka erhebt sich das Terrain bis auf die Höhe von 340 m ü. d. M. und fällt zu den Gewässern im Tal der Wieprz bis um 75 m.

Die ökologische Nutzfläche Stawy w Tarnawatce bildet ein Zufluchtsgebiet der Wasser- und Feuchtgebietsfauna. Sie umfasst ein Gebiet von rund 500 ha mit etwa 150 ha Wasseroberfläche. Letzten ornithologischen Untersuchungen zufolge treten hier über 220 Gattungen von Wasser- und Sumpfvögeln auf. Die touristischen und landschaftlichen Vorzüge der Gemeinde werden auch von Waldgebieten an verschiedenen Standorten erhöht – die Wälder Kunasza, Glinianki, Dębowa sowie Las Tarnawacki, in dem sich das Reservat Skrzypny Ostrów (1,72 ha) befindet. Hier wachsen denkmalgeschützte Exemplare der Polnischen Lärche, die hier die einzige, so große Anhäufung dieser Bäume im Osten Polens bilden. Durch das Reservat führt der grün gekennzeichnete Weg „Historischer Weg von Tomaszów Lubelski nach Turkowice über Wieprzów Tarnawacki und Huta Tarnawacka.

Das erste Mal wurde Tarnawatka im Jahr 1531 erwähnt, als der Ort zur Starostei Bełżec gehörte. Nach 1880 gehörte das Dorf zum Eigentum der Familie Dzieduszycki und seit Beginn des XX. Jh. der Familie Tyszkiewicz. Die hier befindliche Pfarrkirche wurde im Jahr 1920 aus einer orthodoxen Kirche umgebaut, die 1890 errichtet wurde. Der weitläufige Schlosskomplex besteht aus einem hölzernen Herrenhaus von 1874, dem Hinterhaus von 1890, dem Haus des Verwalters von 1929, einigen Vorwerksgebäuden und dem Park.

Tarnawatka spielt die Rolle eines regionalen Verwaltungs- und Dienstleistungszentrums und Verkehrsknotenpunkts am wichtigen Fernverkehrsweg Nr. 17 von Lublin zum Grenzübergang Hrebenne.

Eine sehr interessante und sehenswerte räumliche Aufteilung aus dem Jahr 1548 hat das Dorf Pańków, das fernab von den wichtigsten Verkehrswegen liegt. Es hat eine ovale Form mit einem Teich in der Mitte.

In Niemirówek blieben sehenswerte Gehöfte und Holzhäuser aus dem XIX. und XX. Jh. und auch Reste eines Herrenhaus- und Parkkomplexes aus der gleichen Zeit erhalten. 700 m vom Dorf entfernt, auf den Wiesen im Tal der Wieprz, befindet sich eine archäologische Ausgrabungsstätte, die „Zamczysko” genannt wird, in Gestalt einer mittelalterlichen Stadt, eines großen Skelettfriedhofs und den Spuren einer Burg, die den Überlieferungen zufolge von Kazimierz Wielki, dem polnischen König errichtet wurde.

Die interessanteste Sehenswürdigkeit von Wieprzów ist die Kapelle unter dem Patronat des hl. Joseph mit ihrer wertvollen Innenausstattung, die im Jahr 1956 anstelle einer ehemaligen orthodoxen Kirche entstand

Urząd Gminy Tarnawatka

ul. Lubelska 39

22-604 Tarnawatka

tel. 0-84 662-47-24, 662-47-10

e-mail: gmina@tarnawatka.pl

www: http://www.tarnawatka.pl/

Гміна розташована на території Центрального Розточчя і Сокальської гряди; її межі визначає водорозділ між басейном Вєпша і Західного Бугу. Вєпш – найважливіша самостійна річка на Люблінщині – бере тут початок, випливаючи з озера Вєпшове.

Гміна вирізняється привабливими верховинними краєвидами з великими відносними висотами, напр., від села Антонювка (340 м н.р.м.) рівень зменшується при ставах у долині Вєпша аж на 75 м.

Екологічні угіддя „Стави в Тарнаватці” – це опора водно-болотної фауни. Вони займають площу близько 500 га, в тому числі близько 150 га водної поверхні. Згідно з останніми орнітологічними дослідженнями, тут виступає понад 220 видів водних і болотних птахів. Привабливість гміни для туристів і любителів природи підносять також лісові масиви – ліси Кунаша, Глинянки, Дембова та Тарнаватський ліс, в якому знаходиться заповідник „Скшипний Острув” площею 1,72 га. В ньому ростуть історичні екземпляри польської модрини – це єдине таке велике скупчення цих дерев у східній Польщі. Через цей заповідник провадить зелений „Історичний маршрут” з Томашова Любельського до Турковиць через Вєпшув Тарнаватський і Гуту Тарнаватську.

Перший раз назва „Тарнаватка” появилась у 1531 р., коли вона належала до белжського старостату. Після 1880 р. село було власністю Дзедушицьких, а з поч. XX ст. – Тишкевичів. Існуючий тут парафіяльний костел було перебудовано у 1920 р. з православної церкви, поставленої у 1890 р. Великий поміщицький маєток складається з дерев’яного двору з 1874 р., флігеля з 1890 р., дому адміністратора з 1929 р., кількох присадибних будівель та парку.

Тарнаватка грає роль місцевого осередка адміністрації і послуг та автомобільного вузла на важливій дорозі державного значення № 17 – з Любліна до прикордонного переходу у Гребенному.

Дуже цікаву старовинну систему забудови з 1548 р. має село Панкув, розташоване далеко від важливих трас сполучення. Воно має овальну форму із ставом посередині.

У Немірувку збереглись старовинні двори та дерев’яні доми XIX і XX ст., а також решти садиби і парку з цього ж періоду. На відстані 700 м від села, на луках в долині Вєпша, знаходиться археологічний об’єкт, що називається „замчиськом”, він складається з середньовічного городища, могильника скелетів та слідів замку, який, за переказами, вибудовав Казимир Великий.

Найцікавіший пам’ятник старовини у Вєпшові – каплиця св. Юзефа з цінним інтер’єром, яку було поставлено у 1956 р. на місці давнішої церкви.

Translate »